Лексикологія

Лексикологія – (від гр. lexikos – віднесений до слова i logos – учення, слово) – розділ мовознавства, що вивчає лексичну підсистему мови, представлену словниковим складом мови (лексиконом), синтагматичним, парадигматичними й епідигматичними відношеннями між членами словника й функціями позначення результатів пізнання світу носіями мови й їхнього внутрішнього рефлексивного досвіду [Селіванова, с. 326]. Словниковий склад мови розкриває не лише значення одиничного слова, а й складені слова, що репрезентують єдність форми і змісту. Лексикологія історична досліджує формування і розвиток словникового складу мови, історію слів, зміни в різних групах слів. Лексикологія описова (сучасної мови) вивчає значення слів, стилістичну диференціацію словникового складу, тематичне і лексико-семантичне групування слів, системні відношення між групами і співвідношення одиниць усередині угрупувань у синхронному плані [Ганич, Олійник, с. 120]. Від Лексикології відмежувалися такі лінгвістичні галузі : ономастика, термінологія, фразеологія. Сучасна Лексикологія застосовує різноманітні методи й методики: зіставний, дистрибутивний, компонентний, трансформаційний аналіз, метод опозицій, асоціативний експеримент, контекстуальний, текстово-інтерпретаційний, лінгвогеографічний, когнітивно-ономасіологічний, концептуальний аналіз, польове моделювання, лексико-статистичний метод тощо [Селіванова, с. 327].

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.