Лексикографія

Лексикографія (від. гр. lexikon – словник і graphō – пишу). 1. Розділ мовознавства, що розробляє теоретичні принципи укладання словників. 2. Збирання слів певної мови, упорядкування їх і опис різного роду словникового матеріалу. 3. Сукупність словників певної мови і наукових праць із цієї галузі [Ганич, Олійник, с. 119]. Перші словники-довідники мали назву глоси, у яких пояснення значення окремих слів записували на полях сторінки давніх текстів і книг. З виникненням друкарства було розпочато видання відомих рукописних словників (напр., «Лексис» Л. Зизанія – перший друкований церковнослов’янсько-український словник, що вийшов у світ у Вільні в 1596 р. Словник Зизанія відіграв значну роль у подальшому розвитку східнослов’янської лексикографії. Фотомеханічним способом друкується вперше. «Синоніми словенороські» – рукописний словник XVII ст., укладений невідомим автором на основі переробки «Лексикона словенороського» П. Беринди 1653 р. Це була перша спроба перекладного словника з реєстром слів старої української мови [Електронний ресурс]. У Великобританії “Оксфордський англійський словник” 1884-1928 рр.; у Франції “Словник французької мови” Е. Літре у 1863-1872 рр.; у США “Американський словник англійської мови” Н. Вебстера 1828 р.; у Німеччині “Німецький словник” Я. Гримма і В. Гримма 1854-1960 рр.). За кількістю представлених мов словники поділяються на одномовні, двомовні й багатомовні. За функцією розрізняють дескриптивні (подають повний опис проблемної галузі в розмаїтті всіх випадків слововживання) та нормативні, які орієнтовані на норму літературної мови. Одномовні словники за типом характеристики слова диференціюють на тлумачні; орфографічні; орфоепічні; морфемні; словотворчі; фразеологічні; граматичні; синтаксичні; етимологічні; словники службових слів. За типом системних відношень між словами виокремлюють словники синонімів, омонімів, паронімів, антонімів, які подають відповідні парадигматичні ряди слів; гніздові словотворчі словники. За способом розташування слів словники поділяють на абеткові та абетково-гніздові. Залежно від сфери вживання мови розрізняють словники розмовної лексики, просторіччя, діалектні, арго, жаргонів, лайливих слів, професіоналізмів, сленгу, термінів, поетичної лексики. За походженням лексики окремо виділяються словники іншомовних слів, інтернаціоналізмів (тлумачні, орфоепічні, орфографічні, комбіновані). За історичною перспективою виокремлюють словники архаїзмів, історизмів, неологізмів. За характеристикою типів слів наявні словники скорочень, ономастичні, оказіоналізмів. За стилістичним використанням укладено словники метафор, порівнянь, епітетів, експресивної лексики. За джерелом лексикографування виділяють асоціативні словники, словники мов письменників, у тому числі конкорданси, які фіксують вживання слів у певному творі чи творчості письменника в цілому; словники літературного слововживання. За нормативними характеристиками наявні словники нормативні і словники труднощів, що відображають різноманітні складні випадки вимови й написання, вживання одиниць. Окрему галузь Лексикографії представляє теорія та практика укладання тезаурусних слвоників, названа ідеографією. Тезаурус є словником із понятійною диференціацією лексикону за певними тематичними групами різного ступеня узагальнення й кількості [Селіванова, с. 325]. Синонімами тезаурусів є ідеографічні (аналогійні, тематичні) словники. Термін “тезаурус” уведений П.Роже у 1852 р. у словнику англійських слів і висловів, де лексикон поділено на шість головних тематичних груп: абстрактних відношень, речовини, простору, інтелекту, волі, властивостей – із подальшою семантичною диференціацією (1000 понятійних груп). Одним із головних завдань комп’ютерної Лексикографії є створення інформаційно-пошукових тезаурусів, а також розробка комп’ютерних технологій укладання й використання словників різних типів. Машинні словники виконують функції збереження інформації, маніпуляції з нею та трансляторну (перекладну) [Селіванова, с. 326]. Перевага машинних словників над звичайними в тому, що їх можна постійно та безперебійно поповнювати.

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.

⠀ 3. [Електронний ресурс]// – Режим доступу: http://litopys.org.ua /zyzlex / zyz.htm