Код комунікативний

Комунікативний код – це знакова система (чи системи), що використовуються у процесі передачі або одержання інформації. Оскільки комунікація людей (вербальна й невербальна) носить знаковий характер, то в процесі спілкування люди користуються різними знаковими системами (кодами) [Вікіпедія]. Мова – це певна система знаків. Оскільки мова є засобом передачі інформації, то саме з інформатикою пов’язане поняття коду. В інформатиці код – це система умовних знаків або символів; алфавіт – набір знаків коду, текст – послідовність знаків цього повідомлення. Термін «кодування інформації» – це представлення повідомлення у формі, зручній для передачі цим каналом [Петрушова]. Система умовних знаків (символи, позначення) служить для передавання, оброблення та зберігання (запам’ятовування) різноманітної інформації, забезпечуючи саму можливість комунікації. «Структура – код – це модель, що є результатом ряду умовних спрощень, вироблених заради того, щоб забезпечити можливість передавання тих або тих повідомлень. Код установлюється тоді, коли учасник комунікації має в розпорядженні набір відомих символів, з яких він здійснює вибір, комбінуючи їх відповідно до відомих правил» [Эко У., с. 67]. Під час перекладу з будь-якої іноземної мови українською відбувається перекодування, тобто перехід з одного коду на інший. При комунікації маємо справу зі змістом, в той час як машинний переклад абстрагується від конкретного значення слова і оперує технічними кодами. Отже, код є більш широким поняттям, аніж знак. Комунікативний код є важливою одиницею комунікативного акту, оскільки за його допомогою відбувається весь процес спілкування у суспільстві.

Джерела:

⠀ 1. Петрушова, Н. Код у структурі комунікативного акту [Електронний ресурс]//–Режим доступу: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/ 123456789 /4675/1/ Petruschova.pdf

⠀ 2. Эко, У. (2004). Отсутствующая структура. Введение в семиологию / пер. с итал. В. Г. Резник и А. Г. Погоняйло. – СПб. : Симпозиум. – 544 с.