Комунікативний статус (роль)
Комунікативний статус – комунікативні права й зобов'язання учасників комунікації, що має кілька складників: 1) статусна роль як статус учасника комунікації, який він має від народження як приналежність до певної статі, віросповідання, етнічної групи; 2) позиційна роль, що відповідає позиції людини в суспільстві (професія, соціальний статус тощо); 3) ситуаційна роль, яка є варіативною й залежить від конкретної ситуації (покупець, пасажир, керівник, підлеглий, пацієнт, друг, жертва, кривдник тощо).
Комунікативна роль впливає на перебіг комунікації, на тип інтеракції (кооперативний і конфліктний), на вибір мовних засобів, на стратегії й інтенції спілкування тощо [Селіванова, с. 272].
Ф. С. Бацевич визначає комунікативну роль як «відносно стійку внутрішньо зв'язану й очікувану іншими систему комунікативних вчинків індивіда, значною мірою визначену його соціальним статусом, віковими, гендерними й іншими чинниками».
О. А. Семенюк та В. Ю. Паращук визначають комунікативну роль як функцію щодо продукції або рецепції мовленнєвої продукції (адресант – адресат).
За Й. А. Стерніним, комунікативна роль – це поведінка людини у спілкуванні в тій чи іншій комунікативній ситуації; образ, який людина утворює для досягнення конкретної практичної мети [Інтернет посилання]. Стандартний комунікативний статус – це комунікативна поведінка людини, прийнята в суспільстві для відповідної соціальної ролі й ситуації.
Ініціативний комунікативний статус – це образ, який людина навмисно створює під час комунікації для досягнення певної мети [Дегтярьова, с. 32-33].
⠀ 1. Дегтярова
⠀ 2. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава:Довкілля-К.
⠀ 3. [Електронний ресурс]// – Режим доступу: https://science.donnu.edu.ua/ wp-content/uploads/sites/6/2020/06/komunikativnarol.pdf