Композит
Композит – це номінативна одиниця, цілісно оформлена графічно й лексично-граматично, яка має дві або більше ономасіологічні ознаки. Способи утворення композитів – це осново- та словоскладання [Селіванова, с. 257].
Композит (compound word, composites) – лексична одиниця, утворена внаслідок поєднання двох або більше основ, що є проявом дії закону семантичної компресії синтаксичних одиниць [Дубравська, с. 110].
Перші дослідження були зроблені видатними вітчизняними та зарубіжними мовознавцями на початку ХХ ст., але не набули подальшого розвитку і не сформували цілісну теорію [Дубравська, с. 111].
Композити бувають: субординативні, координативні, апозиційні, екзоцентричні, синтетичні.
Субординативні композити складаються з двох елементів, складові частини яких структурно і семантично взаємозалежать, але не дорівнюють при цьому одна одній.
Координативні композити – сполучення слів, в яких обидва компоненти і структурно, і семантично до якоїсь міри незалежні, жоден із складових компонентів не має переваги над іншим.
Апозиційні композити – утворення нової лексеми внаслідок накладання нових шарів на сформовані раніше.
Екзоцентричні композити – це сполучення слів, у яких лиш поєднання обох складників дає назву відповідного поняття.
Синтетичні композити – складання слів, яке поєднує окремі елементи в єдине ціле [Дубравська, с. 114].
Композит – самостійна граматично і семантично єдина лексична величина, частина словникового запасу мови, в реченні посідає роль головного або другорядного члена речення. У композиційні відносини можуть вступати між собою різноманітні частини мови, якщо для створення нового складного слова є логічне обґрунтування. Термін «композит» використовується для позначення складних слів без врахування способу їхнього утворення. Композити – це як складні слова, так і складні похідні [Малиш, с. 13].
⠀ 1. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.