Іронія

Іронія – стилістична фігура, троп, щo грунтується на вживанні слів і висловлень у протилежному щодо буквального змісті, на приховуванні за удавано серйозними речами комічного, за позитивною оцінкою негативної [Селіванова, с. 218]. Іронія належить до категорії естетики. Суть Іронії полягає в тому, що слову чи висловленню надається протилежне значення з метою насмішки, глузування; насмішка, якій навмисне надана форма позитивної оцінки або похвали. Іронія має такі форми: пряма, метою якої є приниження явища; антиіронія недооцінює об’єкт, самоіронія спрямована на суб’кт іронізування. Іронія – важливий стилістичний засіб гумору або сатири [Ганич, Олійник, с. 99]. Наприклад: Я знаю тільки те, що нічого не знаю (Сократ). На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує (Шевченко). Гарно ти зробив, нічого сказати (Нар. тв.). Дуже ти мені потрібен (Нар. тв.). “Така була хороша [Домаха], що й розказати не можна. Зростом собі невеличка: хоч у яку хату ввійде, то головою стелі достане,... а личком біленька, як чумацька сорочка” (Г. Квітка-Основ’яненко).

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д. І., Олійник, І. С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.