Інтерв’ю
Інтерв'ю́ (англ. interview) – бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. В соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації. В журналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста [Вікіпедія]. В інтерв’ю переважають розмовні кліше та терміни.
Характерним для інтерв'ю є використання:1) коротких дієслівних форм; 2) модальних дієслів, які несуть значення загальновиконаної дії; 3) вставних слів та словосполучень, які необхідні для зв'язування мовлення з метою логічного і послідовного вибудовування висловлювання, пояснення інформації; 4) займенника "я" та "ви"; 5) пасивні конструкції (для коментування, наприклад, технічних інновацій тощо).
Оскільки інтерв'ю належить до діалогічного мовлення, відтак воно не перевантажене інфінітивними та дієприкметниковими зворотами. Інтерв'ю – це діалог, тому складається з питань та відповідей. В основному використовуються такі типи питань: загальні і спеціальні. Загальні питання спонукають мовця до розмови, використовуються з метою уточнити чи описати інформацію. Спеціальні питання, як правило, вимагають конкретної відповіді. Альтернативні питання дозволяють респонденту один з запропонованих варіантів. Роз'єднувальні питання зустрічаються рідко.
Синтаксична організація інтерв'ю також має свої особливості. В процесі спілкування співрозмовниками використовуються як прості, так і складні речення (залежно від питання). Порядок слів, як правило, прямий. Також часто зустрічаються еліптичні та безособові речення. Використовуються і спонукальні речення, які інколи замінюють загальні питання. Інтерв'ю характеризується наявністю перепитувань, перебивань, повторювань, які можуть призвести до незначного гальмування і тим самим допомагають мовцю зосередитись на відповіді [Синекоп].
⠀ 1. Синекоп, О. С. Лінгвістичні особливості англомовного інтерв’ю/ іnterconf.fl.kpi.ua/node/