Дія комунікативна

Комунікативна дія – теорія німецького філософа і соціолога Юрґена Габермаса, спрямована на інтегративне розуміння соціальної реальності. Відповідно до цієї теорії, комунікативна модель спрямована на перегляд і оновлення класичного поняття раціональності, а також на визначення масштабів критичної оцінки соціального устрою. Габермас, дотримуючись феноменологічної традиції, формулює поняття «життєвого світу» (Lebenswelt) — світу дії, загального для всіх людей. Габермас аналізує формування образів і картин світу з міфологічного підходу до нього, зокрема – досліджуючи його альтернативи (відкритість-замкнутість; однобічність-багатосторонність; егоцентризм-світоцентризм пізнання та ін.) [Вікіпедія]. Вивчаючи комунікацію, вчені брали до уваги лише ті речення, що використовуються у висловлюваннях. Але на місце мовних виразів можна поставити також дії, вчинки, переживання та їхні втілення. Ці прояви завжди пов'язані між собою. У мовчазній взаємодії людей (діях та жестах) мовні вирази існують принаймні у знятому вигляді. Під час розмови вони виступають як комунікативна дія (наприклад, під час “розмови через огорожу в саду”); і, навпаки, взаємодія, що має форму розмови (наприклад, вітання на вулиці чи розмова між сусідами), не може вважатися комунікативною дією без урахування позамовного контексту. У лінгвістиці розрізняють, щонайменше, дві форми комунікації (чи “мови”): комунікативну дію (взаємодію), з одного боку, та дискурс – з іншого. Комунікативна дія відбувається у живій та нормативно забезпеченій мовній грі, в ході якої висловлювання усіх трьох категорій не лише утворюються за правилами, але й є пов'язаними між собою за правилом доповнення та підстановки. Консенсус, що супроводжує діяльність людей, стосується як запропонованого змісту висловлювань, так і думок, намірів [Вікіпедія].

Джерела:

⠀ 1. [Електронний ресурс]// – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/