Діахронія
Діахронія (від гр. dia – крізь і chronos – час) – протиставлений синхронії або доповнюваний до неї аспект лінгвістичних досліджень, який охоплює всі доступні спостереженню етапи еволюції мови, тобто спрямований на розгляд еволюції мовних явищ і закономірності історичного розвитку мови як системи [Селіванова, с. 140].
Діахронія - історична послідовність розвитку мовних явищ, а також дослідження мови у процесі її історичного розвитку; протилежне синхронії. Фердинанд де Соссюр протиставляв синхронію як вісь одночасності і діахронію як вісь послідовності та вважав, що це протиставлення відповідає протиставленню статики та динаміки, системності та безсистемності. На його думку, є дві абсолютно різні лінгвістики — синхронічна та діахронічна. У порівняльно-історичному мовознавстві надається перевага діахронії, а синхронії – у описовій, або статичній лінгвістиці. При діахронічному аналізі досліджується не співіснування елементів мовної системи, а зміна одного елемента іншим у процесі їх історичного розвитку [Ганич, Олійник, с. 65].
⠀ 1. Ганич, Д. І., Олійник, І. С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.