Діалог

Діалог (від гр. dialogos – розмова, бесіда) – форма мовлення; ситуаційно зумовлене спілкування двох або кількох (полілог) осіб, комунікативні ролі яких інверсуються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця, адресатом якого є перший мовець), за умови визнання учасниками спілкування спільної мети й напрямку комунікації. Через похибку перекладу Діалог часто називають спілкуванням двох осіб (пор.: гр. dia – крізь і di – два), тому полілог є різновидом Діалогу [Селіванова, с. 134-135]. Мова діалогу характеризується короткими висловленнями, використанням неповних і невикінчених речень, а також відносною простотою синтаксичної будови його частин. Особливістю діалогу є взаємозумовленість синтаксичної будови реплік співбесідників, яка об’єднує діалог в єдине ціле. Діалог внутрішній – фігура мовлення, що є зверненням до самого себе [Ганич, Олійник, с. 65].
Наприклад:
– Ну, то як, Михайле, будеш чабаном?
– Я льотчиком буду…
– Нащо тобі льотчиком? Куди ти хочеш літати?
– На Місяць.
– О! Ти щось там забув? Чи чого?
– Не знаю.
– А дуже хочеш?
– Дуже. (За О. Гончаром)

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д. І., Олійник, І. С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.