Діалектологія
Діалектологія (від гр. dialektos – розмова, говір, наріччя i logos – поняття, вчення). Розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови [Ганич, Олійник, с. 65].
Діалектологія – вивчає діалектну мову, її просторову варіативність і територіальну диференціацію, історію формування мовно-територіальних утворень і окремих мовних явищ, співвідношення і взаємодію з іншими формами існування мови етносу – літературною, просторіччям, соціальними діалектами. Діалектологія поділяється на синхронну та історичну.
Напрямами Діалектології є описова, яка досліджує сучасний стан діалектного членування мови, встановлює характер особливостей місцевих діалектів на різних мовних рівнях; історична, що реконструює історію утворення діалектів, пояснює еволюційний характер фонетичних, словотвірних, лексичних особливостей, територіальне поширення й утворення на базі діалектів національних і споріднених мов. Діалектологія пов'язана з етнографією, історією мови, лінгвокультурологією, етнолінгвістикою й соціолінгвістикою. Всі лінгвістичні школи світу мають свої давні традиції вивчення діалектів у різних аспектах [Селіванова, с. 133-134]. Початок розроблення Діалектології східнослов’янських мов спостерігаємо у працях М. Ломоносова, який уперше виділив московський, північний та український діалекти. Українська діалектологія сформувалася наприкінці ХІХ ст. (праці М. Максимовича, О. Потебні, Я. Головацького, перша діалектна карта К. Михальчука, опублікована у 1877 р.), хоча перші паростки зародилися ще у другій половині ХVIII ст. У ХХ ст. українські діалектологи накопичили й систематизували величезний матеріал діалектного мовлення всіх регіонів України [Селіванова, с. 134]. Діалектизми не входять до складу літературної мови. Вони надають мовленню певного колориту, розкривають особливості мовлення. Наприклад: косиця – квітка; оболок – хмара; пхікати – плакати; кулик – мішок; гостинець, шлях – дорога; пантрувати – пильнувати; ванькир – велика світла кімната; степка – кімната, де зберігали овочі; жачка (жатка) – машина для польової роботи, жачка – дошка для прання вручну; керниця – криниця; плай – стежка у горах; вивірка – білка тощо.
⠀ 1. Ганич, Д. І,, Олійник, І. С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.