Діалект

Діалект (від гр. dialektos – розмова, говір, наріччя). Відгалуження від Територіальний діалект – різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об'єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історично-культурних традицій, самосвідомості. На основі територіальних діалектів можуть утворюватися національні мови, які пізніше стануть самостійними мовами.
Соціальний діалект – різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об'єднаних спільним соціальним колом, як наприклад спільною роботою,загальнонародної мови, на якому говорить частина племені, народності або нації, пов’язана територіальною, соціальною чи професійною спільністю [Ганич, Олійник, с. 64].
Діалект – також відомий українською як говір – лінгвістична одиниця територіальної диференціації діалектичної мови, що становить об'єднання субдіалект/говірка.
Структуровий зв'язок між всіма діалектичними підвидами: мова → супрадіалект/наріччя → діалект/говір → субдіалект/говірка.
Відтак, розрізняють територіальний і соціальний різновиди діалектів. Найчастіше поняття діалект уживають у значенні територіального діалекту, натомість на означення соціального діалекту уживають терміни соціолект або жаргон, арґо, сленг, просторіччя як різновиди соціодіалектів.

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д. І., Олійник, І. С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2011.