Дискурсивна практика
Дискурсивна практика – використання мови в межах сфери спілкування якоїсь соціальної чи професійної групи при обговоренні відповідної цій сфері проблеми з огляду на стереотипний заданий спосіб бачення дійсності за умови забезпечення групової ідентичності [Селіванова, с. 123]. Мова є результатом залучення людини не тільки до певної сфери спілкування, а й до кола комунікантів цієї сфери. Ідея планування ідеології дискурсу є центральною у критичному дискурс-аналізі, де дискурс розглядається не лише як особливий спосіб спілкування, а й спосіб світобачення розуміння дійсності і належить М.Фуко.
Л.Альтюссера висловлював думки про децентрованість суб’єкта, носія мови, який перебуває під впливом панівної ідеології дискурсу.
Індивідуальне формується структурами дискурсу, коли суб’єкт приймає призначену для нього позицію. М.Бахтін також відзначав, що людина перебуває в полоні стереотипів мови і лише міфічний Адам позбавлений тягаря цих стереотипів.
⠀ 1. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.