Директив

Директив – тип мовленнєвого акту за іллокутивною силою; за класифікацією Дж. Сьорля є виявом запитання, наказу, вимоги, запрошення, благання, примусу, поради тощо [Селіванова, с. 120]. Загальна керівна вказівка, що дається вищим органом підлеглому.
У сучасній лінгвістиці вчені виділяють директивні мовленнєві акти за іллокутивною силою, за семантикою, за соціальним статусом тощо. Директивні висловлювання розділяють на категоричні та некатегоричні. До категоричних відносять – інструкцію, наказ, заборону. До інших – прохання, побажання, пораду та рекомендацію [Карасик, с. 120]. До категоричних директив варто додати погрозу та вимогу. Директивні висловлювання можуть реалізовуватися як у конфліктній, так і в не конфліктній ситуації. Здебільшого директивні висловлювання використовуються адресантом для маніпулювання діями адресата в своїх особистих інтересах. За семантикою директиви є спонукальними висловлюваннями і досить часто не враховують думки адресата. Відповідно до мети мовця директивні висловлювання можна класифікувати на пряме та непряме спонукання. Перший тип спонукання використовується для того, щоб безпосередньо примусити діяти адресата, а другий – через адресата примусити діяти третю особу [Нікітюк]. Наприклад: “Нехай вона відгадає три загадки” (Нар. тв.). Нехай допоможе матері води принести (Нар. тв.).

Джерела:

⠀ 1. Карасик, В.И. (2002). Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В.И. Карасик. – Волгоград: Перемена. – с. 477.

⠀ 2. Нікітюк, Т. В. Мовне вираження директивів сучасної турецької мови. [Електронний ресурс]// – Режим доступу: http://mova.knu. ua/ wp-content/ uploads/2020/02/40