Дескриптивізм

Дескриптивізм (від анг. descriptive – описовий) – структуралістський напрям досліджень мовного онтогенезу й мовленнєвої діяльності [Селіванова, с. 117]. Американський лінгвіст Л.Блумфілд визначав мову як різновид поведінки людини, а перешкодою для перетворення лінгвістики на точну науку вважав пояснення мовних явищ на підставі категорій мислення та психіки. Головним положенням дескриптивізму були залежність засвоєння мови дітьми від потреб поведінки; мовленнєва діяльність як інтуїтивна поведінкова реакція на стимули зовнішнього середовища; заперечення пояснювального зв’язку мовних одиниць із категоріями мислення. Американський дескриптивізм виявився у двох течіях – формальній і помірно-структуралістській. Формальна течія була представлена розробками методик дистрибутивного аналізу.
Друга течія сформувалася в помірно-структуралістській школі тагмеміка. У межах тагмеміки, яка загалом виявилася неперспективною через непослідовність і відсутність чіткої методики, було описано деякі маловідомі мови, розроблено ряди перспектив щодо деяких одиниць, переважно фонів і морфів. Анн-Арборська школа зберегла етнографічну й етнолігвістичну орієнтацію і спрямовує зусилля на вивчення амеріндських мов у зв’язку з культурою й етносвідомістю індіанців.

Джерела:

⠀ 1. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.