Денотат

Денотат – термін логіки, транспонований до логічної семантики як відповідник значення [Селіванова, с. 114]. Уживається також у значенні об’єкта чи фрагмента дійсності або ментального світу, позначених певною мовною одиницею. Наприклад, американський логік К. Льюіс запропонував чотири складники семантики імені (сигніфікат як сукупність ознак предмета позначення). Однак не кожна мовна одиниця має співвідношення з об’єктом дійсності (наприклад, знаки абстракції, гіпероніми, віртуальні знаки в мовленні). Термін набув і більш широкого значення поняття взагалі, фіксованого мовним знаком. Зв'язок Денотата і конопата переважно розглядають як залежність другого від першого на підставі вторинності другого. Денотат позбавлений суб'єктивних відтінків: оцінки, емотивності, експресивності, функціонально-стилістичної забарвленості (хоча емоційно-оціночна лексика різних стилів не завжди має чітке розмежування).

Джерела:

⠀ 1. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.