Граматика
Граматика (від гр. grammatikē, від gramma – літера, написання). 1. Розділ мовознавства, що вивчає закономірності й особливості будови слова і форми слів, словосполучень і речень певної мови чи групи споріднених мов. Граматика як наука про граматичну будову мови включає в себе морфологію (вивчає слово як частину мови) та синтаксис (вивчає словосполучення та речення) [Ганич, Олійник, с. 52]. Граматика поділяється на історичну, зіставну, описову, порівняльну.
2. Граматична будова мови, тобто система об’єктивно діючих у мові правил зміни слів, їх зв’язків у словосполученнях і реченнях. Ці правила зумовлюються внутрішніми законами розвитку мови і виявляються в системі граматичних форм і граматичних категорій. Граматична будова мови разом з її основним словниковим фондом становлять основу мови [Ганич, Олійник, с. 52].
3. Сукупність правил зміни слів і поєднання їх у словосполучення й речення, які властиві певній мові. Граматика академічна – нормативна, оскільки укладена й схвалена найвищою науковою організацією країни. Граматика наукова – граматика, у якій відображено найновіші досягнення мовознавства. Наукова граматика може бути сучасної мови, що розглядає розвиток мови в сучасний період її існування (в синхронії), та історична. Предметом історичної граматики є граматична будова мови в історичному розвитку (в діахронії). Шкільна граматика – граматика, у якій подаються (відповідно до вікових груп) елементарні відомості про граматичну будову мови разом з орфографічними та пунктуаційними правилами. Шкільна граматика нерозривно пов’язана з науковою і базується на її основі [Ганич, Олійник, с. 53].
⠀ 1. Ганич, Д. І., Олійник, І. С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.