Глибинна структура
Глибинна структура – це спосіб представлення речення. Вона дозволяє відтворити змістову близькість кількох речень, що мають одні і ті ж лексичні одиниці і відрізняються одне від одного тільки деякими граматичними значеннями. Вивченню генеративної граматики, зокрема глибинних структур, багато уваги приділяв Ноам Чомскі (Хомський). Він вважав, що під час породження людиною безлічі граматично правильних речень відбувається певний процес, а саме трансформація глибинних структур у поверхневі. Під глибинними структурами розуміють формування змісту речення, визначення його семантичної інтерпретації в аспекті синтаксичної дескрипції. Поверхневі структури — це звукове вираження цього змісту та універсальних елементів смислу за допомогою класів слів/частин мови. Таким чином, одна глибинна структура може відповідати декільком поверхневим і навпаки. Їх співвідношення відбувається за допомогою граматичних трансформацій .
Наприклад речення (1) є смисловим відповідником до речення (2): (1) Привітання брата було для нього приємним.
(2) Йому було приємно, що брат привітав його.
Синтаксис у генеративній граматиці складається з двох частин:
● базовий компонент (задає варіанти глибинних структур мови);
● трансформаційний блок (правила перетворення ядерних простих структур на складні).
Наприклад трансформації виду (3) та (4): (3) спів птаха → пташиний спів
(4) сіяння рису → сіяти рис [Вікіпедія]. За таких перетворень похідне речення тотожне вихідному за лексичним складом і набором елементарних смислів, але відрізняється від нього граматичним статусом.
Згідно з такими трансформаційними принципами, за допомогою обмеженого набору граматичних правил та понять людина може створити необмежену кількість речень.
⠀ 1. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.
⠀ 2. [Електронний ресурс]// – Режим доступу: uk.wikipedia.org / wiki/