Гіпертекст

Гіпертекст (від гр. hyper – понад і текст) – 1) особливий метод побудови інформаційних систем, що забезпечує прямий доступ до інформації на підставі логічного зв’язку між її блоками та гіперпосилань на зовнішні інформаційні ресурси; 2) система представлення текстової та мультимедійної інформації у вигляді мережі пов’язаних між собою текстових та ін. файлів, яка застосовує нелінійний, асоціативно-фрагментарний і сітковий принципи репрезентації інформації. Вузли гіпертексту поєднуються за допомогою гіперпосилань, вибір яких дає змогу користувачеві “мандрувати” інформацією, обирати й упорядковувати її за власним бажанням. 3) Особливий універсальний інтерфейс, що характеризується високим ступенем інтерактивності, посиланнями на зовнішні інформаційні ресурси [Селіванова, с. 85].
Гіпертекст – текст для перегляду на комп’ютері, який містить зв’язки з іншими документами. Читач має змогу перейти до пов’язаних документів безпосередньо з вихідного тексту, активувавши посилання.
А.Баранов зазначає, що феномен Гіпертексту можна обговорювати з кількох позицій. З одного боку, це особливий спосіб представлення, організації тексту, з іншого – новий вид тексту, протиставлений за багатьма ознаками звичайному тексту.
Літературознавці розглядають Гіпертекст як ознаку постмодерністських текстів, які відрізняються своєю відкритістю, нелінійністю сприйняття, інтертекстуальністю, що зумовлює множинність шляхів прочитання.
Дослідники виокремлюють такі типи гіпертекстових систем ( бібліотечні, аналітичні, довідкові, експериментальні).
За способом будови типами Гіпертексів є ієрархічний, сітковий, статичний і динамічний.

Джерела:

⠀ 1. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.