Гіпербола

Гіпербола – стилістична фігура, що ґрунтується на перебільшенні предмета, інтенсивності ознаки, перебігу дії з метою увиразнення й аргументації: Півні кричать у мегафони мальв – аж деренчить полив’яний світанок (Костенко). Гіпербола може передаватися повторенням коренів у сполучуваних словах (лити ливцем; кипнем кипіти; німа німота) рефенційно безглуздим висловом (працювати 25 годин на добу), метафоризацією позначень сильного болю, сильних почуттів (знайомий до болю, розумний аж страшно) [Селіванова с. 85]. Гіпербола – стилістичний засіб навмисного перебільшення з метою посилення виразності. В основі гіперболи лежать художні перебільшення зображуваного об'єкта. У багатьох рисунках митці добивались виразності і дохідливості сатири, звертаючись уже не до символіки, а до гіперболи .

Гіпербола часто поєднується з іншими стилістичними прийомами, додаючи їм відповідне забарвлення: гіперболічні порівняння, метафори тощо („хвилі вставали горами”). Характер, що зображається, або ситуація також можуть бути гіперболічними. Гіпербола властива і риторичному, ораторському стилю, як засіб патетичного підйому, так само як і романтичному стилю, де пафос стикається з іронією. Протилежний гіперболі троп — літота.

Джерела:

⠀ 1. Селіванова, О. О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.