Висловлення

Висловлення – одиниця повідомлення, що має смислову цілісність і може бути сприйнята слухачем в певних умовах мовного спілкування [Ганич, Олійник, с. 36]. Висловлення – одиниця мовлення. Речення як моно- або полі предикативна одиниця репрезентоване в мовленні певною кількістю варіантів. У семіотичному аспекті Висловлення є однією зі сторін речення і протиставлене другій стороні речення – його позиційній схемі. У сучасній лінгвопрагматиці й комунікативній лінгвістиці Висловлення уживається як корелят мовленнєвого акту і містить насамперед показники іллокутивної спрямованості комунікативних дій мовця. Висловлення розгорнуте побудоване за однією з повних семантико-синтаксичних моделей певної мови. Висловлення еліптичне має скорочений вигляд і вживається в специфічних ситуаціях, найчастіше в усному діалогічному мовленні. Висловлення ситуативне – таке висловлення, зміст якого повністю розкривається лише в певній ситуації мовлення. Висловлення некомунікативні – такі висловлення, основним змістом яких є вираження почуттів та емоцій. Є ряд висловлень, які не вкладаються в схему простого речення, як, наприклад, слова-речення, відповіді-репліки в діалогах тощо. (– Вам подобається місто? // – Не дуже).