Вербалізація

Вербалізація (від. лат. verbum – слово, дієслово) – перехід інших частин мови до розряду дієслів. Вербалізація передбачає творення дієслів без участі афіксів. Не флективні (аглютинативні) мови передбачають насамперед виконання словом типових синтаксичних функцій дієслова. У розмовному мовленні Вербалізацією можна вважати вигуки, звуконаслідування, частки, які отримують позицію присудка зі значенням відповідної дії й навіть можуть розвивати деякі парадигмальні властивості. Слово з іншої лексико-граматичної категорії виконує функцію дієслівного присудка. Наприклад: Нумо на ковзанку. Гайда до школи. Нате ось газету. Заридала Катерина та бух йому в ноги (Шевченко). А ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хи-хи (Нар. тв.).
Український лінгвіст О.Тараненко відмічає наявність в українському розмовному мовленні унікальних вербалізованих форм евфемістичного типу або у випадках труднощів слова: Дивись, не пере-це…не перестарайся.

Джерела:

⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища освіта.

⠀ Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.

⠀ Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.