Асиндетон

Асиндетон (від гр. asyndeton – безсполучниковість) – стилістична фігура мовлення, що характеризується відсутністю сполучників у реченні: Волосся мокре, на щоках росинки. Блідий од смутку, тихий од думок, близький до сліз, реальний до ворсинки (Кoстенко) [Селіванова, с. 42]. Asyndeton
Асиндетон – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу [Гром'як, с. 65]. Безсполучниковість посилює виразність мовлення, акцентує в ньому динамічний аспект, служить для виділення окремих слів: «Пружнаста віхола – прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка… Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття» [78].
Приклади:
1. Зимовий вечір. Тиша. Ми» (П.Тичина).
2. «Зима. На фронт, на фронт!… а на пероні люди…» (В.Сосюра).
3. «Зціпив зуби. Блідий-блідий! / За байраком село палало. / Хтось прикладом у спину – йди! / – Вас чимало!» (Є.Плужник).
4. «Пропало, пройшло, пролетіло, / Минулося, щезло, спливло, лишень головешками тліло, / Лишень попелищем цвіло» (І.Драч).
«Асиндетон» – це літературний інструмент, який автори застосовують з метою викликати швидкість та плинність тексту, опускаючи посилання та сполучники або уникаючи їх. Зараз асиндетон використовується у всіх літературних жанрах завдяки його динамічному та швидкому характеру. Водночас в усному мовленні це визначається через паузи в інтонації висловлювання [79].

Джерела:

⠀ 1. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К