Архітектоніка

Архітектоніка – будова художнього твору як єдиного цілого; інтегральний взаємозв’язок, взаємозалежність, взаємозумовленість основних складників твору. Поняття запозичено з математики, механіки, теорії та практики архітектури. Архітектоніка відрізняється від композиції, зосередженої на внутрішній структурі, виявляючи спосіб зв’язку частин, сюжетних ліній, деталей твору. Термінологізували поняття «архітектоніка» у 1920-х рр. представники російської формальної школи В. Виноградов, О. Скафтимов (1890–1968), В. Жирмунський, а також цю традицію поглиблював О. Квятковський (1888–1968). Зокрема, вони спиралися на вчення О. Потебні про внутрішню форму. Архітектоніка в літературі дозволяє членувати твори на основні компоненти (розділ, пролог, епілог, книга, том, дія, акт, сцена, ява, пісня); поєднання кількох творів в один (цикл, диптих, триптих, тетралогія): зіставлення різних сюжетних ліній в окремих частинах “Любов і ненависть” Д. Павличкa, “Хліб і сіль” М. Стельмахa; поєднання різнорідних елементів (наратив і мораль байки) “Бджола і шершень” Г. Сковороди тощо.