Антитеза
Антитеза (від гр. antithesis – протиставлення) – стилістична фігура, що полягає в зіставленні протилежних явищ, образів, думок чи понять для підсилення виразності [Ганич, Олійник, с. 16].
Антитеза – це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Внаслідок подібного порівняння думка письменника набуває більшої гостроти й виразності. Загалом антитеза означає гостре протиставлення образів або суджень, протилежних по суті, але з’єднаних між собою загальним внутрішнім механізмом або змістом. У літературних творах антитеза – це узгодження контрастних або зовсім протилежних характеристик образів або понять, яке підсилює імпресію від прочитаного, робить текст яскравішим та цікавішим. Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів – це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у вірші створюватимуть враження протилежних явищ [90]. Сухий березень, мокрий май – буде ярина, мов гай! (Нар. тв.). Ранні пташки росу п’ють, а пізні – сльози ллють (Нар. тв.). Чим тепліше літо – тим лютіша зима (Нар. тв.). Тільки й мав талант до віршів/ Не позичений, а власний (Леся Українка).
⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.
⠀ 3. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.