Означення

Означення – другорядний член речення, який відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова і виражає ознаку, якість чи властивість предмета [Ганич, Олійник, с. 164 ]. Означення вказує на ознаку предмета і обов’язково підпорядковане іменнику, який називає предмет. Означення відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скільком? та ін. Мохнатий джміль із будяків червоних спиває мед (Рильський). Старий яблуневий сад вигрівається в щедротах гарячого літнього дня. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом (Тютюнник). Означення можуть вказувати на значення власне ознаки предмета (рідний край, дзвінкий голос, холодна вода), значення ознаки за дією (прочитана книга, вишитий рушник), значення присвійності (моя бабуся, вірш Симоненка, конспект студента), значення суб’єкта при віддієслівних іменниках (спів хлопця, приїзд товариша).
За способом вираження означення бувають узгоджені та неузгоджені. Як я любив ранкові осінні тумани, бабине літо і … тишу (Гжицький). Дух батька чую тут (Драч). Узгоджене означення стоїть у тому самому відмінку, що й пояснюване слово. Воно виражається здебільшого прикметниками й дієприкметниками. Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом способом керування або прилягання. Вони надають додаткові відтінки значення пояснюваному слову, а також характеризують його за місцем і часом, за метою і призначенням тощо: Поїздка до Канева була для студентів дуже цікавою. Тимко топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку від дверей (Тютюнник).
Різновидом означення є прикладка, яка, вказуючи на ознаку предмета, дає йому нову назву. Прикладка виражається тільки іменником. Вона може стояти як перед означуваним словом, так і після нього. При сполученні загального і власного імені неживих предметів функцію прикладки виконує власна назва. Місто Звягель на Житомирщині відоме багатьом шанувальникам поезії. При сполученні загальної назви і власного імені (прізвища) – загальна назва. Поетеса Леся Українка написала драму-феєрію “Лісова пісня”.

Джерела:

⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа

⠀ Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.

⠀ Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.