Підмет

Підмет – головний член двоскладного речення, що виражає предмет думки, ознака якого розкривається присудком. Підмет перебуває з присудком у двобічному (предикативному) зв’язку і пов’язується способом координації [Ганич, Олійник, с. 188]. Підмет відповідає на питання хто? або що? Підмет найчастіше у реченні виражається іменником або займенником. Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів (Стельмах). Інші частини мови виконують роль підмета у реченні тоді, коли вживаються у значенні іменника і відповідають на питання хто? або що? Наприклад: Минуле з нами залишається назавжди. За способом вираження розрізняють простий і складений підмети. Простий підмет виражається одним словом. Складений підмет виражається словосполученням: Три шляхи широкії докупи зійшлися (Шевченко). Підмет може називати: особу як суб’єкт дії або носія ознаки: Батько завжди вставав на світанку (Довженко); Прекрасна людина в бою за Батьківщину (Довженко); предмет чи явище: Український рушник можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні (Орел); дію процес: Жити – значить працювати (Нар. тв.). Підмет може виражатися синтаксичним словосполученням: Батько з сином повернулися з косовиці. Василько з батьком підійшли до ялинки (Коцюбинський).

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.

⠀ 3. Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.