Словосполучення
Словосполучення – смислове і граматичне об’єднання двох або кількох повнозначних слів (головного слова і залежної словоформи), пов’язаних між собою підрядним зв’язком [Ганич, Олійник, с. 272]. Наприклад: садок і старий садок, степ і безмежний степ, цвіт і цвіт яблуні, навчатися і навчатися старанно, читати і читати книгу. Словосполучення називають предмети чи явища реального світу. Щоб розкрити значення словосполучення – синтаксичні відношення між його компонентами – потрібно визначити головне слово і від нього поставити запитання до залежного: садок (який?) старий, цвіт (чого?) яблуні, навчатися (як?) старанно, читати (що?) книгу. Словосполучення поділяють на прості і складні. Просте складається з двох повнозначних слів (чи синтаксично неподільних словосполучень), одне з яких є головним, а друге – залежним: університетська бібліотека, тихий вечір, зал для очікування. Складне словосполучення включає більше ніж два повнозначних слова, але і в них також виділяються дві частини – головна і залежна: вікна бібліотеки на схід ( вікна (чого?) бібліотеки, вікна (які?) на схід), одержати листа від тата, вишитий бабусею рушник.
Типи словосполучень
Залежно від того, якою частиною мови виступає головне слово, словосполучення поділяються на іменникові, дієслівні, прикметникові та прислівникові.
Іменникові – з іменником у ролі головного слова: тихий вечір (прикметник + іменник), нагорода батька (іменник + іменник в р. в), оповідання про героїв (іменник + про + іменник у р. в.), дитина з книгою (іменник + з + іменник в о. в.), бажання читати (іменник + інфінітив), читання вголос (іменник + прислівник).
Дієслівні – з дієсловом у ролі головного слова: любити землю (дієслово + іменник у з.в.), вірити дитині (дієслово + іменник у д.в.), захоплюватися мистецтвом (дієслово + іменник в о.в.), ходити до садочка (дієслово + до + іменник у р.в.), ходити повільно (дієслово + прислівник), швидко їхати (прислівник + дієслово) та ін.
Прикметникові – з прикметником у ролі головного слова: повний завзяття прикметник + іменник у р.в.), вірний присязі (прикметник + іменник у д.в.), щирий душею (прикметник + іменник в о.в.), дорожчий за золото (прикметник + за + іменник у з.в.) і под.
Прислівникові – з прислівником у ролі головного слова: далеко за річкою (прислівник + за іменник в о.в.), високо в небі (прислівник + в + іменник у м.в.), дітям весело (іменник + прислівник), видно річку (прислівник + іменник у з.в.).
Типи зв’язку слів у словосполученнях
У словосполученнях виділяють три типи підрядного зв’язку – узгодження, керування і прилягання. Узгодження – це підрядний зв’язок, при якому залежне слово узгоджується з головним у роді, числі і відмінку: ранкова зоря – ранкової зорі – ранковій зорі, ранкову зорю, синє небо, тихий вечір, прочитана книга, перший курс, наша земля. Узгоджуються завжди прикметники, дієприкметники, порядкові числівники та деякі займенники.
Керування – це підрядний зв’язок, при якому головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми. Керування може бути дієслівним (читати книгу, любити батьків), іменниковим (читання книги, любов до Вітчизни), прикметниковим (гордий народом, схожий на дідуся) і прислівниковим (високо в небі, видно мені, дітям весело). Розрізняють прийменникове і безприйменникове керування, порівняйте: гордий народом і гордий за народ.
Прилягання – це підрядний зв’язок, при якому залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом. Залежними словами при цьому виступають прислівники, дієприслівники та інфінітиви: вчитися добре; чути далеко, читати лежачи, радий бачити.
Підмет і присудок становлять граматичну основу речення і ніколи не становлять словосполучення, оскільки між ними зв’язок не підрядний. Не є словосполученням і слова, поєднані сурядним зв’язком (однорідні члени речення) типу хліб і сіль, любов і шана, батько і мати, високий і стрункий, цвів і зеленів. Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався (Шевченко). Батько і мати, два сонця гарячих, що нам дарують надію й тепло (Крищенко). Нехай людські любов і шана осиплять всі шляхи круті (Крищенко).
⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.
⠀ 3. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.