Частка
Частка – розряд службових слів, які надають членам речення чи реченням додаткових смислових, емоційно-експресивних чи модальних відтінків, а також беруть участь у творенні морфологічних форм і нових слів [Ганич, Олійник, 331]. Частка – це службова частина мови, яка додає окремим словам додаткові відтінки у значенні. Не гнівайтесь за сміх: іще ж я молодий (Тичина). Летіть же, думи, вдаль юрбою (Сосюра). Ось послухайте ще й моєї казки (Яновський). Хай шумить єдиним світлим шумом синій Дніпр і срібновода Вісла (Рильський).
За походженням одні частки є первісними, інші утворилися від слів різних частин мови: від дієслів: (давай, би, було, хоч), від прислівників (просто, вже, ще, лише, там), від займенників (то, собі, воно, все), від сполучників (та, а, чи). Окремі частки складаються з двох слів: що то, що за, та й, ну й, де там, куди там. Що то за кінь стоїть (Нар. тв.). Що ж з тобою сталось? (Нар. тв.).
Класифікація часток за значенням
1. Частки, що виражають різні смислові відтінки слів, словосполучень та речень: а) вказівні: он, от, то, оце та ін.; б) означальні: власне, якраз, просто, он, власне, просто; в) обмежувально-видільні: лиш, тільки, хоча, хоч би; г) підсилювально-видільні: та, і, й, таки, бо, аж, же, ж. І треба ж було малому заблукати в лісі (Нар. тв.). Олекса Бедзик мало не плакав (Коцюбинський). Який-бо ти, дідусю, став суворий (Леся Українка).
2. Модальні частки служать для вираження ставлення мовця до висловленої думки чи її частини. Розрізняють такі види: а) модально-вольові: нехай, би, хай, б, ну, годі, бодай; б) стверджувальні: еге, атож, гаразд, так; в) заперечні: ні, ані, не; г) питальні: чи, хіба, невже, що за; ґ) порівняльні: наче, начебто, мов, немов. Нехай же сад всесвітній устає там, де ридала мати на руїні (Рильський). Не подивився, ні, я на сади рожеві (Рильський). Невже це ранок? – прислухається Юрій до шелесту пташиних крил і недовірливо поглядає в небо (Стельмах). Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – не чаруй і не ваб надаремне (Леся Українка).
3. Емоційно-експресивні частки служать для вираження емоцій та почуттів: куди там, що, ну й, адже, де там, куди нам, все. Куди нам до вас, куме, братися (Нар. тв.). Ой, що то за шум учинився? (Нар. тв.).
Словотворчі та формотворчі частки можуть виконувати словотворчу й формотворчу роль. Словотворчі частки: аби-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-; би (б), же (ж); не, ні, ані. За допомогою цих часток утворюються слова різних частин мови: займенники та прислівники (абихто, абищо, будь-кого, будь-який, хто-небудь); сполучники (якби, щоб, аякже, ніби); іменники, прислівники, займенники (ненависть, ненароком, неволити, невільний, ніхто, нізвідки, нікчема, нівроку). Формотворчі частки: би (б), за допомогою яких утворюються форми умовного способу (читав би, прийшла б, ходила б); хай, нехай, що входять до складу описової форми наказового способу (хай читають, нехай приходять); -ся (-сь) за допомогою яких утворюються зворотні дієслова (сміюсь, ( умиватися, посміхатися, одягатися, збираюсь). Аби мені черевики, то пішла б я на музики (Нар. тв.). Хай квітне доля у роках прекрасних. Почекай-но, дівчино, ще й для тебе троянди весни розцвітуть (Сосюра). Вересневе сонце непомітно зайшло за потріскані негусто хмари і зразу ж розіслало аж за ліс недобілені полотна (Стельмах).
⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.
⠀ 3. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.