Прийменник
Прийменник – службова частина мови, що є граматичним засобом поєднання іменників (чи займенників, числівників, субстантивованих прикметників) у непрямих відмінках з іншими словами в словосполученні чи реченні [Ганич, Олійник, с. 216]. За лугом на горах почався грабовий ліс (Нечуй-Левицький). Хлюпочуться качаточка та попід горою (Шевченко). З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне (Гончар). Прийменники в контексті набувають певного значення, оскільки вказують на ті чи інші змістові відношення між повнозначними словами. Відношення, на які вказують прийменники, можуть бути різні: просторові: Ходить ніч по саду місячними кроками (Тичина); часові, відношення дії до предмета, відношення ознаки до предмета, причинні, супровідні, зіставлення і протиставлення, кількісні, стану тощо.
За походженням прийменники поділяються на первинні (прості) та вторинні (складні). До первинних (давніших за походженням) належать прийменники в, на, під, від, з, за, при, над, через та ін. В хаті було як у вінку (Гончар). Під лежачий камінь вода не тече (Нар. тв.). Вторинні, або похідні, прийменники утворилися значно пізніше: навколо, ззаду, вздовж, поперек та ін. Вони вживаються з одним відмінком і не використовуються як дієслівні префікси. Вторинні прийменники поділяються на відіменні і прислівникові.
Відіменні: внаслідок, край, круг, кінець, коло, перед, протягом, шляхом тощо. Перед тобою цілий світ – великий і відкритий (Рильський).
Прислівникові: близько, всупереч, вздовж, вслід, замість, крім, мимо, навскіс, позад, обабіч, осторонь, поверх, поруч, серед та ін. Обабіч стежки колосилися жита.
Прийменники за будовою поділяються на прості, складні та складені. Прості: в, на, над, через, між, край, кінець, коло, шляхом, перед та ін. Складні: з-під, з-поміж, з-над. Лише з-над хмар часом прилине прощання з літом журавлине (Тичина). Тече вода з-під явора яром на долину (Шевченко). Складені прийменники, або прийменникові звороти: з метою, під час, в напрямку, за винятком, на випадок; поруч, незалежно від, слідом за, одночасно з; незважаючи на, зважаючи на.
⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.
⠀ 3. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.