Прислівник
Прислівник – частина мови, що об’єднує слова, які означають ознаку дії або стану, ознаку якості, іншої ознаки або предмета [Ганич, Олійник, с. 222] і відповідає на питання як? де? куди? звідки? коли? Прислівник – повнозначні невідмінювані слова, які найчастіше залежать від дієслів, іменників, прикметників. У реченні виступають головним чином у ролі обставин, рідше – в ролі неузгоджених означень. Підметами і додатками прислівники бувають тоді, коли вживаються у значенні іменника.
За значенням прислівники в основному поділяються на дві групи: означальні і обставинні. Означальні прислівники вказують на якісні ознаки дії або стану (гарно співає, швидко читати, старанно вчитися, повільно рухається). Тихесенько вітер віє…(Шевченко). Означальні прислівники поділяються на групи: якісно-означальні, кількісно-означальні та прислівники способу дії. Якісно-означальні вказують на якісну ознаку і мають закінчення -о, -е. Подібно до якісних прикметників вони мають ступені порівняння, тобто виражають за допомогою відповідних суфіксів вищий і найвищий ступінь дієслівної ознаки: тихо – тихіше – найтихіше, дорого – дорожче – найдорожче. Лебеді летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів (Стельмах).
Обставинні прислівники означають просторові та часові обставини, при яких відбувається дія (сьогодні прийду, вранці повернувся) та обставини причини і мети (зопалу накричав, навмисно сказаний). Обставинні прислівники за значенням поділяються на групи: прислівники часу, прислівники місця, прислівники причини та прислівники мети. Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів (Шевченко). Прямо над нашою хатою пролітають лебеді (Стельмах). Перехід слів з інших частин мови у прислівники називається адвербіалізацією [Ганич, Олійник, с. 9]. Процес переходу слів відбувається здавна. Є прислівники, що утворилися від застарілої лексики (вщент, набакир, наопашки, навідліг). Низка слів може вживатися то як прислівники, то як слова інших частин мови. Додолу верби гне високі, горами хвилю підійма (Шевченко). За горами гори, хмарою повиті (Шевченко). Прислівники та однозвучні з ними слова можна розрізнити тільки у контексті. Подекуди вони розрізняються наголосом: (прислівник) надвОрі – на дворі, (прислівник) н`абік – на бік, (прислівник) нагору – на гору, (прислівник) напам’ять – на пам’ять.
⠀ Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.
⠀ Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.