Електронний багатомовний

термінологічний словник

Electronic Multilingual Terminological Dictionary


Лінгвістика

Числівник

Числівник – це повнозначна частина мови, яка означає кількість предметів та порядок їх при лічбі і виражає ці значення в граматичній категорії відмінка, а почасти роду і числа [Ганич, Олійник, с. 834].
Числівники відповідають на питання скільки? скількох? котрий? котра? котре? котрі? котрого? тощо. Наприклад: Семеро одного не ждуть (Нар. тв.). Одною мовою одвік всі люди плачуть (Дворський). Основною граматичною категорією числівників є відмінок. Числівники за значенням, граматичними ознаками поділяються на два розряди: кількісні та порядкові. Кількісні означають узагальнене число та кількість предметів. Наприклад: Широке небо неначе кліпало тисячами блискучих очей (Нечуй-Левицький). Один у полі не воїн (Нар. тв.). За значенням кількісні числівники поділяються на такі групи: 1) власне кількісні; 2) неозначено-кількісні; 3) збірні; 4) кількісно-дробові. 1. Власне кількісні числівники вказують на точно окреслену кількість саму по собі, яка не залежить від зв’язку з предметами: Три зозулі з поклоном (Тютюнник). Власне кількісних числівників близько 40, але з різним поєднанням їх можна назвати будь-яку кількість. Числівники не вживаються у однині або множині, за винятком числівника один. Числівник один має рід та множину: один дуб, одна береза, одне місто, одні двері, одні окуляри. Числівник два і дві, обидва і обидві, півтора і півтори поєднуються відповідно з іменниками чоловічого (два роки) та жіночого (дві, півтори доби) родів. Три дні молов, а за півтора дні з’їв (Нар. тв.). Числівники тисяча, мільйон, мільярд мають значення роду та числа і відмінюються, як іменники. 2. Неозначено-кількісні числівники означають загальну кількість, яка точно не визначена: багато, небагато, мало, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот, тьма, безліч, сила. Неозначено-кількісні числівники співвідносні з деякими прислівниками та займенниками: багато читає (прислівник), багато птахів (числівник). 3. Збірні числівники означають кількість предметів як одне ціле: двоє хлопців, десятеро студентів, одинадцятеро учнів, двадцятеро друзів, тридцятеро дітей. Збірні числівники утворюємо від 2 до 20 та 30. В українській мові найчастіше вживаються збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, семеро, дванадцятеро. Числівник обоє можна вживати тільки тоді, коли йдеться про чоловіка й жінку: “А ідіть лишень сюди; та ідіть обоє” (Шевченко) [Олійник, с. 332]. Збірні числівники найчастіше вживаються у фольклорі, розмовно-побутовому та художньому стилях і зовсім не властиві офіційно-діловому стилю. 4. Кількісно-дробові числівники означають не цілі, а дробові величини в поєднанні з цілими числами або без них: одна друга, дві третіх, п’ять і шість десятих. Наприклад: Уздовж дороги тягнуться тополі до трьох цілих і п’яти десятих метра (3,5) заввишки.
Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі (шістнадцята весна, третє літо). Порядкові числівники змінюються за родами, числами і відмінками, узгоджуються з іменниками. Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (Нар. тв.). Максим Рильський у п’ятнадцять років видав першу книгу віршів.
Кількісні і порядкові числівники можуть входити до складу стійких висловів – фразеологізмів: одним словом, обоє рябоє, семеро одного не ждуть, п’яте колесо до воза.
За будовою та характером утворення числівники поділяються на три групи: прості, складні і складені.
Простими називаються числівники, що мають один корінь: один, десять, сто, тисяча. Простими є цифри першого десятка (від одного до десяти), числівник сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд та збірні числівники (двоє, семеро, десятеро). Складними називаються числівники, що утворилися з двох числівників, об’єднаних в одне слово: одинадцять – дев’ятнадцять (назви чисел другого десятка), двадцять – дев’яносто, крім сорок (назви десятків), двісті – дев’ятсот (назви сотень), одинадцятеро – двадцятеро (деякі збірні), півтори, півтораста (дробові), кількадесят, кільканадцять, кількасот (неозначено-кількісні).

Джерела:

⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.

⠀ 2. Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.

Частина мови Іменник
Рід чоловічий рід
Істота/неістота неістота
Називний числівник
Родовий числівника
Давальний числівнику
Знахідний числівник
Орудний числівником
Місцевий у числівнику