Прикметник
Прикметник – це частина мови, яка вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками. У реченні найчастіше виступає в ролі означення або іменної частини складеного присудка. Початкова форма прикметника – чоловічий рід однини. Прикметник узгоджується з іменником у роді (в однині), числі й відмінку: Мово рідна, слово рідне (Воробкевич).
Залежно від кінцевого приголосного основи і закінчень прикметники поділяються на дві групи: тверду і м’яку. До твердої групи належать прикметники з основою на будь-який приголосний: теплий, добрий, гарячий, червоний, батьків, материн. До м’якої групи належать прикметники з основою на м’який [н’]: ранній, синій, пізній, давній, осінній. Також належать до м’якої групи слова безкраїй, довгошиїй, довговіїй.
Ознака прикметника може бути виражена безпосередньо (рожева троянда, старий дуб, чисте вікно) або через його відношення до інших предметів (березовий сік, науковий журнал, дерев’яна підлога). За значенням та граматичними ознаками прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні та присвійні. Якісні прикметники вказують на якісну ознаку предмета (червона калина, висока гора, теплий дощ, старе місто). Якісні прикметники можуть змінюватися за ступенями порівняння (старий – старіший – найстаріший, малий – менший – найменший, дужий – дужчий – найдужчий).
Якісні прикметники можуть мати повну і коротку форму: ясний – ясен місяць, зелений – зелен сад, дрібний – дрібен дощ. Досить часто якісні прикметники можуть утворювати антонімічні пари: молодий – старий, білий – чорний, холодний – теплий. Також з якісними прикметниками можуть сполучатися прислівники міри і ступеня якості: надзвичайно важливий, дуже добрий, трохи кислий, не дуже дорогий. Від якісних прикметників можуть утворюватися якісно-означальні прислівники на -о, -е (високо, далеко, голосно, добре, рішуче).
Відносні прикметники вказують на відношення до предмета, людини або тварини, явища, абстрактного поняття, обставини місця, часу, до дії, числа (бабусина скриня, обідня перерва, західний вітер, народний інструмент). Ознака відносних прикметників незмінна, вона не може виражатися більшою чи меншою мірою, як у якісних прикметників. Відносні прикметники не мають ступенів порівняння, зменшено-пестливих та згрубілих форм. Вони не мають антонімічних пар, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням. Усі відносні прикметники похідні. Найчастіше вони походять від іменників: безмісячної ночі – ніч без місяця, дубова дошка – дошка з дуба.
Присвійні прикметники означають приналежність предметів людині чи тварині, від назв яких вони й утворюються: брат – братові ковзани, заєць – заячий хвіст, Богдан – Богданові книги, бабуся – бабусина скриня. Присвійні прикметники утворюються тільки від іменників – назв істот (людей і тварин). Вони вживаються переважно в розмовно-побутовому стилі, художній літературі та фольклорі. У науковому, публіцистичному та інших стилях мови значення приналежності особі найчастіше передається формами родового відмінка іменника: твори Лесі Українки, музика Леонтовича, вічне слово Кобзаря.
Відносні та присвійні прикметники можуть вживатися і в переносному значенні: золотий перстень – золоті руки, вовче лігво – вовча натура. Присвійно-якісні прикметники можуть входити до складу фразеологізмів: заяча душа, вовчий апетит, звіряча натура, ведмежа послуга, лебедина пісня.
Від присвійно-якісних прикметників можуть утворюватися означальні прислівники: по-вовчи, по-волячому, по-ведмежому.
Ступені порівняння якісних прикметників
Ступені порівняння означають різну міру вияву ознаки, якості чи властивості в предметі. Розрізняють два ступені порівняння: вищий та найвищий. Вищий ступінь порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-: малий – менший, великий – більший, поганий – гірший, добрий – добріший, далекий – дальший, молодий – молодший; -щ-: високий – вищий, гарний – кращий, товстий – товщий (і товстіший); -жч-: близький – ближчий, важкий – важчий, вузький – вужчий; дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, низький – нижчий, тяжкий – тяжчий. Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву певної ознаки у предметі порівняно з іншими предметами. Наприклад: Єднання – найкраща сила (Нар. тв.). Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту, складну і складену. Проста форма утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса най-: найдобріший, найменший, найкращий, найдужчий. Складна форма утворюється додаванням до простої форми найвищого ступеня префіксів як-, що-: якнайдобріший, щонайменший, якнайкращий, щонайдужчий. Складена форма утворюється за допомогою прислівників більш, найбільш, та менш: більш добрий, найбільш гарний, більш дужий, найбільш рішучий, менш здібний. На думку Т. Шевченка, біла хата – найвизначніша риса українського села [Олійник, с. 95].
⠀ 1. Ганич, Д.І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Олійник, О. (1994). Світ українського слова. К: Хрещатик.
⠀ 3. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.