Частини мови
Частини мови – граматичні класи слів, об’єднані на підставі спільності загального категорійного значення, морфологічних категорій і парадигм, синтаксичних властивостей і функцій
У сучасній українській мові виділяється десять частин мови: іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частка та вигук. Частини мови поділяються на повнозначні (самостійні) та службові. Повнозначні частини мови (іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник) мають лексичне значення, називають предмети, ознаки або вказують на них і є членами речення. Повнозначні частини мови поділяються на змінні та незмінні. Змінні (іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово) мають парадигми відмінювання – рід, число, відмінок, утворюють словоформи і граматично поєднані з іншими словами. Незмінна повнозначна частина мови – прислівник. Однак деякі прислівники мають ступені порівняння, тому їх інколи відносять до змінних слів: На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя (Симоненко). Службові слова, що виражають різні відношення між самостійними словами в словосполученні і в реченні, між словосполученнями або частинами складного речення, виражають різні відношення висловлення до дійсності чи надають самостійним словам різних відтінків значень [Ганич, Олійник, с. 278].
Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка) не мають лексичного значення, не виконують функції членів речення і є незмінними. Вони служать для поєднання слів у словосполучення та речення (прийменники, сполучники), а також утворюють аналітичні форми або виражають синтаксичні і модальні значення речення (частки). Вигук – окрема частина мови, тому не входить до складу ні повнозначних, ані службових частин мови. Вигуки виражають волевиявлення, емоційні відношення, суб’єктивні оцінки. Частини мови не є замкненими, ізольованими класами слів. У процесі розвитку мови, функціонування, вдосконалення її граматичної будови і збагачення словникового складу відбувається перехід слів з однієї частини мови в іншу (конверсія).
⠀ 1. Ганич, Д. І., Олійник, І.С. (1985). Словник лінгвістичних термінів. К: Вища школа.
⠀ 2. Селіванова, О.О. (2011). Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К.