Реляційна модель [реляційна модель даних]

Модель, яка дозволяє визначати: а) структури даних; б) операції запам’ятовування й пошуку даних; в) обмеження, пов’язані із забезпеченням цілісності даних. Модель побудована на математичному понятті відношення (relation), яке розширене за рахунок значного додаван ня спеціальній термінології й розвитку відповідної теорії.

Модель була вперше запропонована Едгаром Ф. Коддом у кінці 60-х років і має величезне значення для ІТ-індустрії. Реляційна модель використовується виключно в контексті взаємодії з системами керування базами даних (RDBS – Relational Data Base System). Часто модель виражається через елементи безлічі нормальних форм. Загальна структура даних (та їх стосунки) можуть бути представлені у вигляді таблиці, в якій кожен рядок значень (кортеж) відповідає логічному запису, а заголовки стовпців є назвами полів (елементів) у записах. Згідно з умовами нормалізації в кожному кортежі містяться дані, що відображають або властивості «реального миру», або зв’язки між двома або декількома об’єктами. На безлічі стосунків зв’язки між стосунками явно не виражені. Явно виражені вони можуть бути, наприклад, у діаграмі зв’язку між об’єктами. Операції запам’ятовування й пошуку діляться на дві групи: операції на множинах (об’єднання, перетин, різниця, добуток) і реляційні операції (вибрати, спроектувати, з’єднати, розділити). Будь-яка мова маніпулювання даними, що забезпечує всі ці операції, є реляційно повною. Залежно від способу формування мови її називають або реляційною алгеброю, або реляційним численням. Для збільшення ефективності роботи в багатьох СКБД прийняті обмеження, відповідні строгій реляційній моделі.