Віртуальна машина

Сукупність апаратних і програмних ресурсів, які емулюють поведінку реальної машини. Концепція віртуальної машини з’явилася в Кембріджі (шт. Масачусетс) наприкінці 60-х років як розширення концепції віртуальної пам’яті. В цілому, обчислювальний процесс визначається в рамках цієї концепції вмістом того робочого простору пам’яті, до якого він має доступ.
(З погляду програміста) Неіснуючий абстрактний комп’ютер, робота якого реалізується на реальній машині за допомогою програмних засобів. Як правило, віртуальна машина описує платформу, для якої пишеться програмний код. Тобто, програма пишеться для віртуальної машини, залежної від ОС і програмного середовища. Наприклад, віртуальна машина Java (Java Virtual Machine) складається з набору інструкцій байткоду, набору регістрів, стека, динамічного збирання сміття і області для збереження методів. В даний час наявність віртуальної машини Microsoft CLR платформи .NET забезпечує ситуацію, коли застосування повністю не залежить від ОС і апаратної конфігурації конкретного комп’ютера, оскільки воно залежить тільки від середовища виконання .NET, яка обов’язково повинна бути встановлена на використовуваному комплексі устаткування або мобільному пристрої.

У віртуальній машині жоден процес не може монопольно використовувати ніякого ресурсу і всі системні ресурси вважаються ресурсами потенційно сумісного використання. Крім того, використання віртуальних машин забезпечує розв’язку між декількома користувачами, що працюють в одній обчислювальній системі, забезпечуючи відповідний рівень захисту даних різних задач, у тому числі й декількох задач одного користувача.