Зв’язність

Зв’язність – текстова категорія, що опосередковує розвиток тем тексту, формування його інформаційного масиву й забезпечує інтеграцію всіх
текстових рівнів з метою створення цілісності сприйняття й розуміння тесту адресатом.

З. завжди розглядалася дослідниками тексту як одна з найважливіших категорій тексту. На етапі розробки текстових граматик вона кваліфікувалася на підставі займенникового анафоричного зв’язку,
а згодом була розмежована як когезія структурно-граматична З. і на когерентність як семантико-змістова. Орієнтація на вивчення засобів З. зумовила віднесення її лише до вербального рівня.
Типологія З. залежить від параметра класифікації.
За структурою розрізняють такі типи зв’язності, як за радіальну – лінійну, послідовну – перервану й
контактну - дистантну; за спрямованістю – одно- та двобічну. За глибиною вирізняють багатопланову – багатошарову – глобальну З., за представленістю – імпліцитну й експліцитну. За способом зв’язку виокремлюють граматичну,
ономасіологічну, семантичну (денотативну й конотативну), смислову (логічну, образну й асоціативно-метафоричну), структурно-композиційну, референційну, прагматичну З. Граматична З. представлена узгодженням роду, числа, відмінка, особи (у флективних мовах), видовими та часовими відношеннями, дейксисом й
анафорою займенників, синтаксичними відношеннями тощо. Семантичну З. тексту насамперед організовує семна ітерація (семантичне узгодження), що ґрунтується на повторенні спільних сем сполучуваних слів або їхній динаміці у випадках метафоризації, мерехтливого значення. Семантична З. має денотативний і конотативний статус: перший базується на семному узгодженні денотатів, другий – на іррадіації емотивності, оцінки, експресивності та функціонально-стилістичної забарвленості відповідних фрагментів тексту. Ономасіологічна З. тексту ґрунтується на повторенні дериваційних компонентів слів, коренів і загального номінативного механізму творення одиниць, а також опосередковує формування стилістичних ефектів, гумористичного колориту.
Смислова З. задіює механізми логічних зв’язків текстових одиниць, а також асоціативно-метафоричне асоціювання чи образне
конструювання на підставі сенсорних механізмів свідомості. Асоціативна З. забезпечує формування й декорування метафоричної переінтерпретації вербального плану тексту й опосередковує стилістичні прийоми. Образна З. ґрунтується на чуттєвих механізмах сприйняття одного об’єкта в термінах іншого і служить для створення образів, зокрема, в художніх і деяких інших текстах.
Структурно-композиційна З. насамперед ураховує жанрові канони, тобто закономірності побудови текстових інваріантів і передбачає відповідність певній композиційній організації, властивій текстемі. У художньому тесті така З. орієнтована на складники піраміди: експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію, спад дії, розв’язку, епілог.
Референційна З. передбачає співвіднесення текстового світу з реальним світом дійсності, значно оптимізує сприйняття й розуміння текстового повідомлення.
Прагматична З. орієнтована на інтерактивність і представлена в тексті вбудованою програмою інтерпретації уявним чи реальним читачем , яка оптимально має бути налаштована на співробітництво, ефективність сприйняття, гармонізацію. Залежно від способу організації текстової цілісності З. може набувати гіпертекстового статусу.