Емотивність

Емотивність – 1) складник конотативного компонента в семантичній структурі мовної одиниці, який репрезентує емоційне ставлення носіїв мови до позначеного.
2) текстова категорія, підпорядкована інформативності або модальності, яка виражає емоційне ставлення адресанта (автора), його функції у тексті, дійових осіб; ймовірні емоції реального чи модельованого авторською свідомістю гіпотетичного читача щодо описуваних подій, явищ, персонажів, їхньої поведінки й актуалізується за допомогою емоційно заряджених текстових компонентів (емоціогенних маркерів).

1) Е. може формувати й денотат значення слова, що створює суперечність у розгляді денотата й конотата при встановленні межі між ними (наприклад, емоційна лексика мови). Е. у вигляді особливого значення притаманна вигуками як емоційним сигналам. Е. пов’язана з іншими відтінками конотата: оцінкою, експресивністю, функціонально-стилістичною забарвленістю.
2) Однак при відсутності в тексті емотивного заряджених одиниць його семантичний простір може містити глибину, імпліцитну Е. Емотивна рефлексія читача може бути неочікуваною, тому в тексті вона програмується лише естетично. Дослідники пропонують класифікації текстів залежно від їхньої емотивно-змістової домінанти (пор. світлі, активні, темні веселі, красиві, складні сумні тексти, згідно з класифікацією В. Беляніна). Е. є ознакою не лише художніх текстів, а й наукових, політичних, релігійних, спортивних тощо.