Термін
1)з одного боку, то є член лексичної системи літературної мови, а з другого, — “знак, що наближається до елементів штучних семіотичних систем
2)одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, виражається словом або словосполученням, служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови і підпорядковується її законам”
3)мовний знак, що позначає спеціальне поняття у відповідній системі понять, а поняття — це одиниця думки з розмитим змістом і обсягом. Словесне ж вираження поняття називається дефініцією, яка є визначенням поняття, а значить, і терміна за допомогою певним чином побудованого речення”
1)Основна сфера застосування термінологічної лексики — офіційно-діловий та науковий стиль
2)Значна частина термінів походить із загальновживаної лексики і що процес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна називається термінологізацією
3)У науковій літературі також є спроби визначити лінгвістичні вимоги до терміна як мовної одиниці. В. Лейчик до таких ознак терміна зараховує відсутність синонімів, належність до певної системи, однозначність, семантичну прозорість, стилістичну нейтральність, відсутність експресії тощо. Подальший розвиток термінознавства, зумовлений “законом протилежності між мовним субстратом і термінологічною сутністю терміна”, спрямований на виявлення суперечливої сутності більшості термінознавчих категорій, причому констатація протиріч не завжди передбачає наявність способу їх подолання.
⠀ Стаховська Н. Термін як елемент системи мовного вираження спеціальних понять // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Л. О. Симоненко. — К., 2001. — Вип. IV. — С. 277–280.
⠀ Васенко Л. А., Дубічинський В. В., Кримець О. М. Фахова українська мова. – К., 2008. — 278 с.