Жаргон

Різновид соціолекту, позбавлений елементів інтержаргону; додаткова лексико-фразеологічна система мови, яка містить паралельні експресивно-оціночні, найчастіше стилістично знижені похначення загальновідомих понять і належить певній соціальній субкультурі.

Ж. здебільшого характеризується стилістичною зниженістю, іронічно-жартівливою чи вульгарною конотативною забарвленістю як із позицій їх ночіїв, так і сторонніх спостерегачів. Ж. не є формою існування мови, оскільки не має власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів і грунтується на закономірностях національної мови. Ж. характеризується мпецифікою лексико-фразеологічних і словотвірних засобів. Лексика Ж. поповнюється за рахунок запозичень з інших мов і діалектів, різних способів словотворення. На відміну від арго, жаргон зрозумілий пересічним мовцям, є надбанням відкритих соціально-професійних груп, характеризується пейоративністю й не виконує функції утаємниченості, умовності, відмежування

Джерела:

⠀ Лінгвістична енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2011. – 844 с.