Перекладознавство

Маргінальна філологічна галузь, яка вивчає закономірності процесу перекладу з однієї мови на іншу в його різноманітних виявах, а також досліджує міжмовні відповідники різних рівнів і механізми та способи досягнення різних типів еквівалентності текстів оригіналу й перекладу.

На думку А. Баранова, у зв’язку із прикладним спрямуванням перекладознавство постає як міждисциплінарна галузь, оскільки переклад є не лише мовним, а й доволі складним когнітивним феноменом.
Об’єктом перекладознавства можна вважати первинний оригінальний текст і вторинний текст як результат перекладу. Предметом перекладознавства є процес перекладу як подвійний, інтерпретаційно-породжувальний дискурс, головним суб’єктом якого є особистість перекладача.
Проблема об’єкта та предмета перекладознавства розглядається у працях майже всіх дослідників цієї галузі, які трактують ці важливі методологічні параметри залежно від власного підходу до дослідження феноменів перекладу. Приміром, об’єктом перекладознавства, на думку різних мовознавців, є співвідношення текстів оригіналу й перекладу, особливий вид комунікації з використанням двох мов, суспільна функція комунікативного посередництва між людьми, що користуються різними мовними системами. Таке розмаїття трактовок свідчить лише про те, що переклад є багатоаспектним явищем діяльності людини в плані інформаційного обміну та комунікативного впливу: з одного боку, він є результатом інтеграції когнітивної, мовленнєвої, культурної, комунікативної, суспільної діяльності, з іншого, її посередником.
Перекладознавство є доволі розгалуженою дисципліною й містить загальну теорію перекладу, яка встановлює універсальні закономірності, конститутивні чинники, абстракті моделі акту перекладу, типи міжмовної відповідності, засоби досягнення повноти й точності, прагматичної відповідності оригінального тексту та його перекладу та ін.; конкретні теорії та практики перекладу, які застосовуються щодо пари конкретних мов; спеціальні теорії перекладу, спрямовані на характеристику різних видів перекладацького процесу (усний, письмовий, синхронний; художній, науковий, технічний, релігійний типи перекладу тощо); історію перекладу, що вивчає еволюцію перекладацької діяльності і різних напрямів перекладознавства; теорію машинного перекладу, яка має прикладний характер і розробляє моделі, програми, бази даних для перекладу конкретних мов.
Становлення когнітивної лінгвістики зумовило появу нової галузі перекладознавства – когнітивної транслятології, спрямованої на дослідження концептуальних структур, які відповідають вербальним формам текстів оригіналу й перекладу, а також когнітивних механізмів перетворення інформації в перекладі.

Джерела:

⠀ Лінгвістична енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2011. – 844 с.