Комп’ютерна лінгвістика
Маргінальна галузь мовознавства, спрямована на розроблення автоматизованих методів зберігання, обробки, переробки й використання лінгвістичних знань й інформації, репрезентованої знаками природної мови.
Метою комп’ютерної лінгвістики є реконструкція знань про мову і в мові, яка б забезпечувала автоматизацію інтелектуальних функцій і когнітивної діяльності людини, автоматизоване породження мовлення та його комп’ютерну обробку й розпізнавання та ін.
А. Баранов розглядає комп’ютерну лінгвістику як широку галузь використання комп’ютерних інструментів – програм, комп’ютерних технологій організації й обробки даних – для моделювання функціонування мови в тих чи інших ситуаціях, проблемних сферах, а також застосування комп’ютерних моделей мови не лише в лінгвістиці, а й у суміжних із нею дисциплінах. Лише в останньому розумінні мова йде про прикладну лінгвістику у строгому розумінні, оскільки комп’ютерне моделювання мови може розглядатися і як сфера теорії програмування в галузі лінгвістики.
Отже, комп’ютерна лінгвістика, як і прикладна, є мовознавчою дисципліною, що інтегрує різні наукові сфери, а ї прикладний напрям визначає використання її доробку для розв’язання практичних завдань.
Як зазначає Б. Городецький, термін «комп’ютерна лінгвістика» задає загальну орієнтацію на використання комп’ютерів для розв’язання різноманітних наукових і практичних завдань, пов’язаних із мовою, аж ніяк не обмежуючи способи розв’язання цих завдань. Українська дослідниця Є. Карпіловська з огляду на тріаду Ф. де Соссюра вважає об’єктом дослідження комп’ютерної лінгвістики мову в усіх трьох способах свого існування, тобто мовну систему, мовлення й мовну діяльність, а предметом – ознаки будови, змісту та функціонування одиниць мовної системи, продуктів мовлення та мовної діяльності – звукових і письмових текстів, які б могли служити для їхнього моделювання й використання у процесах комп’ютерного опрацювання мовної інформації. Вона зауважує, що комп’ютерна лінгвістика водночас є дисципліною теоретичною, фундаментальною і практичною, прикладною, чим підкреслює суттєву розбіжність термінів «комп’ютерна лінгвістика» і «прикладна лінгвістика». На її думку, комп’ютерна лінгвістика виявляється ширшою за прикладну лінгвістику і становить комплексну лінгвістичну дисципліну на перетині лінгвістики теоретичної та прикладної.
У статті 1990р. російський дослідник Б. Городецький узагальнив три класи проблем комп’ютерної лінгвістики.
1. Перший об’єднує фундаментальні проблеми, пов’язані із представленням і моделюванням мовної системи, тезаурусів знань, із комп’ютерною репрезентацією граматики й рольової структури висловлень в автоматичних системах, із взаємодією вербаліки і невербаліки, мовних і фонових знань у комунікації, із метафоричним моделюванням та процесами розпізнавання повідомлень тощо.
2. Другий клас охоплює суто лінгвістичні проблеми штучного інтелекту: розпізнавання й синтез мовлення, тексту; розроблення метамов імов репрезентації знань, лінгвістичних процесорів, здатних опрацьовувати тексти у стандартний спосіб для будь-якої системи перетворення мовної інформації; інтелектуальних інтерфейсів, баз даних, моделювання діалогу тощо.
3. До третього класу проблем дослідник відносить лінгвістичне забезпечення різних прикладних систем: оброблення письмового тексту, автоматичного анотування (упорядкування стислих відомостей про документ), індексування (перекладу на інформаційно-пошукову мову), редагування (виправлення помилок) й реферування (стислого викладу змісту документа), перекладу, аналізу запитів користувача природно мовою до інформаційної системи, інтелектуальних машинних словників, машинних фондів мовних одиниць, природномовного інтелектуального інтерфейсу, моделювання дослідницької лінгвістичної діяльності, автоматизованих робочих місць лінгвіста та ін.
⠀ Лінгвістична енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2011. – 844 с.