Переклад

1) Результат перекладацької діяльності, представлений текстом перекладу у фіксованій (письмовій) і нефіксованій (усній) формі;
2) Цілеспрямована лінгвопсихоментальна діяльність особистості перекладача як ре-креативної системи, що поєднує в одному перетворювальному процесі дві фази: інтерпретацію оригінального тексту та породження на підставі цієї інтерпретації тексту-перекладу з метою встановлення еквівалентності оригіналу та перекладу.

Перша фаза передбачає рефлексивне розуміння перекладачем світу смислів адресанта оригінального тексту, його програми інтерпретації для читача оригіналу, ступеня цінності текстової інформації та співвіднесеності її з вихідною культурою й буттям. Друга фаза перекладу є зіставленням внутрішньо висловленої рефлексії перекладача з кодом іншої мови з урахуванням універсуму іншої культури й інтеріоризованого буття іншого етносу, що є підгрунтям для створення тексту перекладу.
Перекладач може реалізувати при перекладі різні установки, які є головними регуляторними ланками перекладацької діяльності, що визначають мету та зміст роботи перекладача:
1) Універсалістська установка нівелює чи мінімізує розбіжність деяких типів інформації задля передачі загального змісту тексту, покладаючись на міжкультурну компетенцію читачів перекладу, їхню енциклопедичну обізнаність, що дає змогу частково усунути наслідки такого нівелювання.
2) Етнокультурна позиція перекладача визначає адаптацію-перетворення тексту оригіналу відповідно до культури культури й ментальності представників етносу, для яких здійснюється переклад.
3) Відчужена установка спричиняє занурення читача перекладу до чужої культури, онтології ментальності й навіть мови (при збереженні синтаксису оригінального тексту) і дає змогу адресатові вільно адаптуватися до них у чужому текстовому середовищі за допомогою коментарів, приміток, пояснень перекладача.
Типологія перекладу:
1) Адекватний – відповідає вимогам смислової точності та, в першу чергу, поставленому прагматичному завданню;
2) Еквівалентний – відтворює зміст оригіналу на одному з рівнів еквівалентності;
3) Точний – передбачає збереження предметно-логічної частини змісту оригіналу з можливими стилістичними похибками;
4) Буквальний – відображає формальні особливості вихідної мови;
5) Вільний – із низьким рівнем еквівалентності, що прагне компенсувати недосконалість, на думку перекладача, вихідного тексту та прикрасити його;
6) Послівний – переклад, у результаті якого створюється підстрочник;
7) Буквальний – переклад, головними одиницями якого є речення;
8) Філологічний – має на меті наблизити читача до автора;
9) Адаптивний – має пристусовувати текст до потреб читача;
10) Послідовний – передбачає прослуховуваня фрагмента тексту ьривалістю 15 хвилин, після чого відбувається переклад цього фрагмента;
11) Синхронний – здійснюється безпосередньо, миттєво, практично одночасно за допомогою перекладача-синхроніста та спеціальної апаратури передачі звукового повідомлення мовою перекладу в умовах дефіциту часу.

Джерела:

⠀ Лінгвістична енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2011. – 844 с.