Мовленнєвий акт

Базова мінімальна одиниця вербальної комунікації; інтенційно й ситуаційно зумовлене, граматично й семантично організоване висловлення, що супроводжується відповідними діями мовця, спрямованими на адресата та його реакцію; цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно із принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві, і як мінімальну одиницю нормативної соціомовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві, і як мінімальну одиницю нормативної соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах прагматичної ситуації.

Мовленнєвий акт слід визнати мінімальною одиницею дискурсу як мовленнєву взаємодію мовця і слухача для досягнення певних перлокутивних цілей мовця шляхом конструювання ними дискурсивного значення в ході спілкування.
Мовленнєвий акт складається з аспектів адресанта, адресата, іллокутивного, денотативного, локутивного, інтенційного, ситуативного, контекстуального, метакомунікативного аспектів і розгортається за певним когнітивним сценарієм з урахуванням прагматичних пресупозицій.
Мовленнєвий акт є багатошаровим утворенням у процесі комунікативної діяльності, що поєднує свій знаковий статус із намірами та діями мовця одо адресата, реакцію якого акт передбачає.
Єдність мовленнєвого акту забезпечується трьома операціями, групами дій:
1. Локуцією – говорінням у сукупності фонетичного, фатичного (лексикалізації та граматикалізації висловлення) і ретичного (смислопородження й референтного співвіднесення) компонентів;
2. Іллокуцією – наміром, метою, продуманим розрахунком (наприклад, інформування, наказ, попередження тощо);
3. Перлокуцією – наслідками досягнення релультату. Мовленнєвого акту зважаючи на вплив мовця на свідомість і поведінку адресата (виконання наказу, переляк, подив тощо).

Джерела:

⠀ Лінгвістична енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2011. – 844 с.