Комунікативна тактика
- підпорядкований комунікативній стратегії конкретний спосіб здійснення інтенційно-стратегічної програми комунікації.
Комунікативна тактика має динамічний характер, що забезпечує оперативне реагування на ситуацію, і ґрунтується на мовленнєвих уміннях, комунікативній компетенції, мотиві й інтенції. Вона має певну знакову репрезентацію, тому спосіб її встановлення керується експліцитною інформацією, на відміну від стратегії.
Є. Верещагін пропонує розглядати зміст комунікативної тактики на трьох рівнях абстракції і позначати її за допомогою реплік-кліше [1990]. Іноді комунікативні тактики, як і стратегії, ототожнюються з типами мовленнєвих актів, що створює труднощі відмежування стратегічного шару комунікації від тактичного. Кожна тактика спрямована на певну зміну в потрібному для адресанта напрямку фрагмента свідомості адресата. У діалогічному спілкуванні інструментом реалізації комунікативної тактики, яка кваліфікується як «динамічне використання комунікантами мовленнєвих умінь для побудови діалогу в межах тієї чи іншої стратегії» [Борисова 1996, 22], дослідники вважають комунікативний хід [Иссерс 2003, 117].
Комунікативні тактики мають певні маркери. На лексикосемантичному рівні це кліше, номінації учасників комунікації з метою відповідного балансу «статусу обличчя», перформативи, конотативне значення слів, частки, повтори. Лексико-граматичними маркерами можуть бути синтаксичні конструкції певної модальності, фразеологізовані речення, синтаксичні синоніми, транспозиція синтаксичних структур, синтаксичні стилістичні фігури (паралелізм, градація, анафора, епіфора, антифразис тощо). Прагматичними показниками тактик є типи реакції адресата, імплікації, будова комунікативних ходів і т. ін. Складною й суперечливою є проблема обґрунтування тієї чи іншої тактики на відміну від іншої, близької їй. Тактики комунікації можуть бути спільними для кількох комунікативних стратегій або характеризувати лише одну. Так, стратегія, спрямована на баланс статусу обличчя партнерів, може мати такі тактичні вияви:
1) комунікативна (мовна) конвергенція, орієнтована на врівноваження статусу співрозмовників за рахунок їхнього взаємного пристосування, що передбачає уподібнення мовлення партнерів один до одного з метою досягнення комунікативної кооперації. Наприклад, спілкування з дитиною на підставі коду дитячого мовлення, перехід на сленг чи жаргон при спілкуванні з людиною, що їх використовує їх;
2) комунікативна (мовна) дивергенція як підкреслення розбіжності комунікативної поведінки, що передбачає різницю коду мовлення мовця й адресата з метою підвищення статусу обличчя одного з комунікантів і зниження його у іншого. Дивергенція може як сприяти комунікативній кооперації, наприклад, в авторитарних типах дискурсів, так і спричиняти комунікативний конфлікт (умисне приниження).
⠀ Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. - Полтава: Довкілля-К, 2008.-7 1 2 с.