Ігрові симулятори

Ігрові симулятори – інтерактивні програми, що повністю або частково моделюють певні реальні процеси або системи, які захоплюють та мотивують студентів за допомогою веселого й цікавого ігрового досвіду, де студенти можуть виконувати різні ролі в різноманітних реалістичних обставинах та використовуються в освітньому процесі, коли реальна практика неможлива або недоступна.

Історично ігрові симулятори відносяться як до симуляторів в управлінні чи бізнесі, так і до комп’ютерних симуляторів. Загалом симулятори – це моделі, що виражають складні реальні системи. Ігрові симулятори використовуються для аналізу конкретних систем, моделей розвитку учнів та студентів, а також для дослідження штучних (віртуальних) середовищ [5].
Ігрові симулятори – це інтерактивні програми, що переносять учнів чи студентів у "фіктивні, які імітують реальні" ситуації для навчання або отримання оцінки виконаної роботи, іншими словами – це навчання дією або у дії. Ігрові симулятори використовуються для аналізу конкретних систем, моделей розвитку учнів та студентів, а також для дослідження штучних (віртуальних) середовищ [8, с. 509].
Відповідно до дослідження Еміля Наварро (Emily Navarro), симулятори являють собою надзвичайно потужний освітній інструмент, який зазвичай використовується в навчальному процесі, коли реальна практика неможлива або недоступна [6].
Згідно дослідження Луїза Саува (Louise Sauvé), гра, у її формальному визначенні, це цілеспрямована конкуруюча діяльність, що включає ту чи іншу форму конфлікту (конфлікт представляється у вигляді будь-якої перешкоди, що не дозволяє гравцю з легкістю досягти цілей гри) та проводиться в межах певних узгоджених правил [7].
У грі бере участь щонайменше одна особа (гравець) або група осіб (гравці), яким у контексті даної гри необхідно приймати певні рішення задля досягнення поставленої цілі [7].
М. П. Шишкіна у власній класифікації засобів навчання виділяє мікросвіт, у якому відбувається "моделювання та репрезентація об’єктів у предметній галузі, їх властивостей та відношень; маніпулювання об’єктами, зміни їх властивостей тощо; дослідження взаємозв’язків між властивостями" [60].
Як зазначає М. В. Артюшина, за дидактичними цілями ігри поділяються "на ті, що використовуються для вивчення нового матеріалу, активізації пізнавальної діяльності, закріплення засвоєння інформації, перевірки засвоєння".
І. М. Мельничук пропонує власну класифікацію інтерактивних ігрових технологій для вищої школи. Відповідно до даної класифікації, дидактичні ігри поділяються на імітаційні та рольові.