Розвиток емоційної культури

Емоційна культура визначається як система навичок використання суб’єктом власного емоційного інтелекту з метою емоційної саморегуляції, що проявляється в рефлексивному усвідомленні емоцій (як власних, так і інших людей), визнанні їх цінності та мотивуючої сили, а також цілеспрямованому використанні емоцій у різних видах внутрішньої психічної і зовнішньої (предметної і соціальної) діяльності.
Особистість з високим рівнем розвитку емоційної компетентності має виражені здібності до розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, до управління емоційною сферою, що зумовлює більш високу адаптивність та ефективність у спілкуванні та професійній діяльності.
А також, одним із найважливіших завдань у професійній діяльності вихователя є вміння керувати своїми почуттями та емоційними станами.

Джерела:

Варіна, Г. Б., & Фролова, О. В. (2021). Психологічні детермінанти розвитку емоційної культури майбутніх психологів. Психологія та соціальна робота, 2(54), 9–25. https://doi.org/10.18524/2707-0409.2021.2(54).241382

Раєвська, Я., & Солякова, О. (2021). Розвиток емоційної компетентності особистості: теоретичний дискурс. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, 3(52),с. 127-131. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.18.

Шульга, Т. В. (2020). Емоційна культура як складова професійно-педагогічної культури майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, 12, 284–298 . https://doi.org/10.31865/2414-9292.12.2020.206760