Благополуччя

Благополуччя – це інтегральний стан людини, що характеризується задоволеністю життям, позитивним функціонуванням особистості, відчуттям щастя, психологічного комфорту, наявністю життєвих цілей та можливістю реалізовувати власний потенціал. У психологічній науці благополуччя розглядається як поєднання емоційного, соціального та особистісного благополуччя. Воно охоплює позитивне ставлення людини до себе, гармонійні стосунки з іншими людьми, здатність до самореалізації та відчуття осмисленості життя. Психологічне благополуччя також визначається як багатовимірний конструкт, що відображає позитивне функціонування особистості, рівень її самореалізації, особистісного зростання та якості соціальних взаємин. До його основних складових належать самоприйняття, автономність, здатність ефективно керувати власним життям, наявність значущих життєвих цілей, прагнення до розвитку та підтримання позитивних міжособистісних стосунків. Благополуччя сприяє психологічній стійкості людини, успішній адаптації до життєвих змін, продуктивній діяльності та збереженню психічного здоров’я.

Джерела:

Оверчук, В. А. (2023). Детермінанти психологічного благополуччя особистості. Особистісні та ситуативні детермінанти благополуччя особистості в сучасних умовах життєдіяльності (колективна монографія). (с.86–97) Донецький національний університет імені Васи

Можаровська, Т. (2021). Психологічне благополуччя: теоретичні підходи до визначення поняття. Психологічні перспективи, 37, 155–167. https://www.researchgate.net/publication/352456416_PSIHOLOGICNE_BLAGOPOLUCCA_TEORETICNI_PIDHODI_DO_VIZNACENNA_PONATTA.