Психологічна стійкість у конфліктах

Психологічна стійкість у конфліктах (конфліктостійкість) — це здатність людини оптимально організувати свою поведінку у важких ситуаціях соціальної взаємодії, безконфліктно вирішувати проблеми у стосунках з іншими людьми (Листопад & Білоус, 2005, с. 78). Термін стійкість використовується в контексті проблематики подолання стресу, підкреслює наявність аттитюдів, мотивуючих людину перетворювати стресогенні життєві події. Стійкість характеризують як проблему, точніше проблемну область, а витривалість, як конкретний варіант підходу до вирішення цієї проблеми, тобто її механізм. (Готич, 2023, с. 8).

Конфліктостійкість особистості як вид психологічної стійкості має свою структуру, що включає такі компоненти: пізнавальний, мотиваційний, діяльнісно-поведінковий, діагностичний, саморегулюючий, емоційний, вольовий (Листопад & Білоус, 2005, c. 78).

Джерела:

Готич, В. О. (2023). Resiliens, hardiness, психологічна стійкість, життєстійкість: порівняльний аналіз понять у соціально-психологічних дослідженнях. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія, 34(1),

Листопад, О. А., & Білоус, Н. М. (2005). Структура і особливості конфліктостійкості як професійно необхідної якості майбутнього вчителя. Наука і освіта, 1-2, с. 77-79. Відновлено з: http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/4225/1/Lystopad.pdf.