Емоційна соціалізація

Емоційна соціалізація — це процесуальний компонент загального розвитку особистості, що базується на інтерналізації соціокультурних норм і виявляється як «засвоєння та відтворення індивідом соціального досвіду», який в умовах інклюзивних практик забезпечує «успішну соціально-психологічну адаптацію» та усунення психологічних бар'єрів. Цей феномен спрямований на подолання комунікативного відчуження через «розвиток емоційного інтелекту», що охоплює як «внутрішньоособистісний» (здатність розуміти власні емоції), так і «міжособистісний » (здатність сприймати емоції інших людей) вектори. Емоційна соціалізація виступає основою для «управління емоціями», що дозволяє особистості (зокрема з особливими освітніми потребами) свідомо коригувати «інтенсивність та тривалість емоційних реакцій» для досягнення психологічної безбар'єрності та гармонійної взаємодії в соціумі.

Джерела:

Бєлікова, Ю. В. (2015). Концептуальні основи управління емоціями. Український соціум, (1), 23–33. https://doi.org/10.15407/socium2015.01.023

Попович, О. (2024). Соціально-емоційний розвиток дітей дошкільного віку як наукова проблема. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Педагогіка та психологія», 10(3), 62–69. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2024.312308

Стасюк, М. М. (2017). Теоретичний аналіз впливу емоційного інтелекту на процес соціальної адаптації. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія», (5), 158–169. https://doi.org/10.25264/2415-7384-2017-5-158-169